Радіоактивне море – отрута на глибині

Моря і океани повні отрути. Іржаві контейнери з атомними відходами виділяють радіоактивне забруднення в багатьох місцях по всьому світу. І вони загрожують життю мільйонів людей і тварин, попереджає Deutsche Welle.

Аварія на АЕС Фукусіми отруїла усе східне узбережжя Японії. Однак аварія ще не закінчилася. Майже 1,2 мільйона літрів води з радіоактивними речовинами повинні бути вилиті в море через дев’ять років після аварії. Протягом цих дев’яти років зруйновані реактори охолоджувалися величезною кількістю води, яка зберігається в резервуарах. Однак наступного року ці резервуари будуть переповнені.

Після самої катастрофи в море вилили радіоактивну воду, що сильно пошкодило узбережжя навколо Фукусіми. Радіоактивні значення морської води спочатку були в мільйони разів вище межі, і на сьогоднішній день як в навколишній місцевості, так і в інших частинах Тихого океану підвищилася радіація. Вчені попереджають, що навіть низький рівень радіоактивності небезпечний, оскільки потенційно може викликати рак. Цей ризик неухильно зростає в останні роки, хоча підвищення радіоактивності в морських водах пов’язано не тільки з Фукусімою.

Підводні ядерні випробування

У 1946 році в атолі Бікіні Сполучені Штати провели перше підводне ядерне випробування. Протягом наступних десятиліть було проведено понад 250 таких експериментів. Але світові моря і океани не тільки використовуються в якості випробувального полігону для майбутніх ядерних воєн – вони поступово стають гігантським звалищем ядерних відходів. У період з 1946 по 1993 рік в моря і океани було скинуто понад 200 000 тонн відходів з високим рівнем радіації, в основному в металевих бочках. Протягом того ж періоду сталися аварії за участю декількох атомних підводних човнів, затонулих з їх ядерною зброєю.

У цей період більша частина ядерних відходів була скинута Великобританією і СРСР, а за ними слідують Сполучені Штати. Тонни ядерних відходів викидають в Атлантику й інші країни: Бельгія, Швейцарія, Нідерланди, Франція. “Проблема зникає, коли її не видно. У ті роки це був рецепт боротьби з ядерними відходами”, – пояснює еколог Хорст Хем.

А представник Грінпіса стверджує, що бочки з ядерними відходами є скрізь. У 2000 році еко-активісти спустилися на підводних човнах під воду в декількох сотнях метрів від французького Атлантичного узбережжя. І вони знайшли бочки на 60 метрів нижче поверхні. “Ми були здивовані, виявивши їх так близько до берега. Вони спіймали іржу, були витоки, випромінювання радіації, безсумнівно, збільшилося”, – пояснює він.

Не існує надійного способу знешкодження цих відходів.

У 1967 році Німеччина потопила 480 контейнерів біля узбережжя Португалії. У відповідь на запит “зелених” в 2012 році уряд відповів: “Бочки не годяться для постійного зберігання радіонуклідів”.

У цьому сенсі можна припустити, що, принаймні, частково вони більше не виконують своє призначення. “Німеччина та Франція відмовляються більше піклуватися про бочки, але грінпісовець також вважає, що немає надійного способу убезпечити іржаві контейнери. Іншими словами: ядерні відходи протягом десятиліть залишаться на морському дні і будуть продовжувати отруювати води.

Хорст Хем прогнозує дуже неприємні наслідки:»Морські жителі поглинають це випромінювання, потім падають в рибальські мережі і одного разу опиняються в наших тарілках”. Однак уряд Німеччини вважає цей ризик “незначним”. Грінпіс також не згоден з цією оцінкою, згідно з якою підвищена радіоактивність може бути виміряна в будь – якому місці в прибережних районах північної Франції-не тільки у воді, але також в траві і піску.

Однак причиною цього є не бочки з радіоактивними відходами в морі, а установка для переробки високорадіоактивних матеріалів АЕС. Ця установка була побудована прямо на березі і, за словами експертів, щорічно викидає в море 33 мільйони літрів радіоактивної води – абсолютно законно. А це справжній скандал, вважає еколог-активіст.

Більше раку?

Дослідження Європейського парламенту показує, що статистика раку в регіоні серйозно зросла. Про збільшення захворюваності на рак також повідомлялося в районі Селафілда в Північній Англії, де також є установка для обробки радіоактивних матеріалів. Дослідження, проведене в 2014 році, показало, що з часом близько Селафілда було викинуто велику кількість радіоактивних відходів, які реагують на витоки після аварії в Фукусімі. У дослідженні говориться, що на сьогоднішній день немає чітких доказів того, скільки радіоактивних відходів у воді призводить до зростання числа випадків раку. “Однак не можна виключати ризик нанесення шкоди здоров’ю”, – кажуть автори.

Викид радіоактивних відходів в бочки був заборонений в 1993 році Лондонською конвенцією Про захист морських вод від забруднення. Проте досі не існує ефективної міжнародної заборони на викид радіоактивно забруднених рідин в океани і моря.

Крмпанія-підрядник проекту Фукусіма стверджує, що охолоджуюча вода, яка буде вилита в море в наступному році, є безпечною, оскільки всі 62 радіоактивних елемента в ній знаходяться в безпечних межах. Однак місцеві рибалки протестують, тому що попит на їх товари впав в чотири рази після аварії на Фукусімі.